Один бік має сильну справу, але не має грошей на адвокатів і експертизи. Інший — має гроші, але хоче інвестувати у щось, що не залежить від курсу долара чи акцій. Третій — судовий фонд — поєднує перших двох. Простими словами: як ця модель працює, для кого, і чому з 2025 року це індустрія на $100 мільярдів.

У чому суть моделі

Судове фінансування (англ. litigation financing) — це коли третя сторона, не пов’язана зі справою, оплачує позивачу всі витрати на судовий процес. Це гонорари адвокатів, експертизи, державне мито, переклади, відрядження. Натомість, якщо позивач виграє справу, фонд отримує заздалегідь обумовлений відсоток від фактично стягненої компенсації.

Ключовий принцип: якщо справа програна, позивач не повертає нічого. Ризик повністю несе фонд — він втрачає вкладений капітал. Це не кредит, не страховка і не іпотека судової вимоги. Це інвестиція третьої сторони у конкретний правовий результат.

$100 млрд Світовий ринок судового фінансування у 2025 році За даними The Business Research Company, з прогнозом подвоєння до $44 млрд до 2035 року.

Що це не є

Найшвидший спосіб зрозуміти модель — провести чотири розмежування з тим, на що вона зовні схожа:

Це не кредит

Кредит ви повертаєте у будь-якому випадку. Судове фінансування — лише з виграної компенсації. Якщо програли — нічого не повертаєте.

Це не страховка

Ви не сплачуєте щомісячних внесків. Фонд інвестує разово на старті, а повертає інвестицію виключно з результату справи.

Це не передача контролю

Адвокат залишається вашим. Стратегічні рішення (мирова угода, апеляція, вихід зі справи) приймаєте ви разом з юристом.

Це не часткова поступка позову

Ви не передаєте право вимоги фонду. Юридично позивач — ви. Відсоток фонд отримує тільки з реально стягненої суми.

Для кого це працює

На практиці існують три основні групи, які приходять за судовим фінансуванням:

1. Бізнес із сильною справою, але обмеженим бюджетом

Найпоширеніший сценарій. Компанія має очевидно перспективний позов — порушений контракт, недобросовісний партнер, фальсифікація постачання — але вести великий процес коштує від $50 000 до $500 000. Особливо для МСБ це означає або вилучити кошти з операційної діяльності, або відмовитися від позову взагалі. Третій варіант — судове фінансування.

2. Великі корпорації для управління ризиками юридичного портфеля

Парадокс: великим компаніям судове фінансування часто потрібно більше, ніж малому бізнесу. У них десятки активних справ одночасно, які формують contingent liabilities у фінансовій звітності. Фінансування третьою стороною дозволяє винести судові витрати з балансу, не псувати квартальні показники, і одночасно зберегти потенційний апсайд від виграних справ.

63% Великих корпоративних кейсів у США розглядають зовнішнє фінансування Дані Global Growth Insights, 2025. Це показує, що модель вже стала стандартним інструментом фінансового планування, а не екзотикою.

3. Юридичні фірми, що пропонують модель своїм клієнтам

Адвокати, які раніше працювали з гонораром успіху (contingency fee), отримують інструмент додаткового заробітку: вони можуть запропонувати клієнту повний цикл «грамотний адвокат + оплачений процес», стягуючи з фонду свій звичайний почасовий гонорар, плюс додатковий success fee.

Світовий контекст

Litigation finance перестав бути нішею. У 2025 році це структурована глобальна індустрія з регуляторами, рейтингами і інституційними гравцями:

Регулювання теж дозріло. У 2025 році Civil Justice Council у Великій Британії опублікувала рекомендації щодо «light-touch regulation» з обов’язковим розкриттям умов фінансування. Європейський інститут права (ELI) видав принципи прозорості. У США понад половина штатів вже мають правила розкриття третьосторонніх угод фінансування.

«У 2025 році літігаційне фінансування — це багатомільярдний клас активів, що приваблює пенсійні фонди та страхові компанії, які шукають диверсифікацію.»
Remo Litigation Finance Outlook, 2025

Чому це актуально для України зараз

Після 2022 року український бізнес зіткнувся з трьома пов’язаними реаліями: збільшенням кількості корпоративних і комерційних спорів, обмеженістю операційних бюджетів, і необхідністю стягнення з контрагентів, які перейшли до недобросовісних практик. Кожен з цих факторів окремо вже виправдовує існування такого ринку. Усі троє разом — роблять його неминучим.

Український ринок litigation finance поки що молодий: тут одиниці серйозних гравців і немає окремого регулювання (хоча правова основа — інвестиційний договір плюс договір цесії — повністю легальна за Цивільним кодексом). Це означає більший простір для тих, хто заходить рано, і нижчу конкуренцію за якісні справи. Як це працює технічно — наступна стаття у серії.