Найшвидший спосіб зрозуміти економіку моделі — пройти один реальний розрахунок. Беремо справу на $1 млн, фінансуємо її, виграємо, повертаємо інвестицію — і дивимось, скільки в результаті заробив той, хто вклав гроші. Без маркетингу, з усіма числами.
Як формується дохід інвестора
Інвестор у судове фінансування заробляє не на відсотках, не на дивідендах і не на курсовій різниці. Він заробляє на одному конкретному результаті: коли позивач виграв справу і фактично отримав компенсацію, фонд забирає заздалегідь обумовлений відсоток. Інвестор отримує свою частку з цього відсотка.
Базова формула: Дохід = (Відсоток фонду × Стягнена сума) − Вкладено − Витрати на ведення.
Тут є три критичні змінні: відсоток фонду (у глобальній практиці 30–50% від стягненої суми, у LFP — 50%), фактично стягнена сума (часто менша за заявлений позов через мирову угоду чи обмеження активів відповідача), і термін (бо дохідність — це не просто відсоток, а відсоток за час).
Гіпотетичний приклад: справа на $1 млн
Розглянемо типову справу, на якій базується глобальна практика судового фінансування. Цей приклад є ілюстративним — не описує конкретну справу з портфеля LFP. Господарський спір, компанія А має позов до компанії Б на $1 млн (відшкодування за порушення дистриб'юторського договору). У позивача немає бюджету на адвокатів. Експертна рада оцінює перспективу виграшу як ~75%. Підписується договір: інвестор оплачує процес, отримує 30% від фактично стягненої компенсації.
За 18 місяців вкладений капітал не просто повернувся — він збільшився на 110%. У річному вимірі це IRR близько 62% річних. Звучить захопливо, але це показник однієї успішної справи. Реальна портфельна дохідність нижча, бо частина справ програється. Йдемо далі.
Що з ризиками
Якщо справу програно, інвестор втрачає вкладений капітал. Не частково — повністю. Це не як в акціях, де можна вийти у мінусі 20% — тут результат бінарний: 0 або +X%.
Тому критично важлива портфельна логіка. Замість того щоб вкладати $100k в одну справу, ми пропонуємо інвестору розподілити цей капітал між 5–10 справами по $10–20k. Тоді навіть якщо 30% справ програються, портфель в цілому залишається прибутковим:
Тобто 47% за 1,5–2 роки, що дає IRR приблизно 26–30% річних. Це і є та цифра, яку ми називаємо цільовою дохідністю портфеля. Не максимальна на одній справі, а очікувана на диверсифікованому пулі.
Як це порівнюється з іншими активами
Для тих, хто звик мислити інвестиції портфельно, найважливіше — це не абсолютна дохідність, а її якість: на скільки вона корелює з іншими активами. Якщо при падінні фондового ринку всі ваші класи активів падають разом — це поганий портфель. Якщо хоч один не корелює — це справжня диверсифікація.
- S&P 500 (2020–2025): середньорічна 11%, висока волатильність, сильна кореляція з макро.
- Депозити в USD: 3–5% річних, нульова волатильність, мінімальна реальна дохідність після інфляції.
- Депозити в UAH: 8–12% номінально, але реальна дохідність часто негативна через інфляцію та девальвацію.
- Нерухомість в Україні: 5–8% орендна дохідність, плюс капіталізація. Низька ліквідність.
- Криптовалюти: потенційно високий return, екстремальна волатильність, сильна кореляція з ризиковими активами.
- Літігаційне фінансування: 25–35% IRR на портфелі, кореляція з S&P 500 близько 0,08 (тобто майже нуль).
Низька кореляція — це і є головне, за що цей клас активів цінують Гарвард, Yale, пенсійні фонди та страхові компанії. Це другий вид диверсифікації — не серед акцій, а між класами активів.
«Інституційні інвестори, такі як пенсійні фонди та страхові компанії, шукають диверсифікацію — і знаходять її у літігаційному фінансуванні.»Remo Litigation Finance Market Outlook, 2025
Хто інвестує і як увійти
Структура інвесторів у глобальному ринку 2025 року:
- Інституційні інвестори (пенсійні фонди, страхові, ендавменти університетів) — формують більшість капіталу. Чеки від $5 млн.
- Family offices — управління капіталом великих сімей. Чеки $500k–5 млн.
- HNWI (заможні приватні особи) — індивідуальні інвестори. Чеки від $25k.
В LFP ми працюємо із інвесторами індивідуально — конкретні умови залежать від профілю інвестора, обсягу капіталу та горизонту. У світовій практиці типовий мінімальний чек для приватного інвестора у судове фінансування — від $25 000. Розподіл цієї суми між кількома справами для диверсифікації — стандартна рекомендація. Підписується інвестиційний договір, гроші зараховуються на окремий рахунок цільового призначення, інвестор отримує щомісячний звіт по кожній справі.
Виходити «достроково» з конкретної справи не можна — це не публічний інструмент. Але можна продати свою частку іншому інвестору в межах нашої внутрішньої платформи (по аналогії з вторинним ринком, який запровадив Burford Capital ще у 2017 році).
Чого не очікуйте
Кілька реалістичних застережень:
- Це не «пасивні $1000 в місяць». Дохід є тільки тоді, коли справа стягнена. До цього 12–30 місяців гроші «працюють», але не виплачуються.
- Це не безризиково. Втрата 100% капіталу в окремій справі — реальний сценарій. Диверсифікація знижує ризик, але не усуває.
- Це не швидкі гроші. Середній термін інвестиції — близько двох років. Хочете ліквідності — оберіть депозит.
- Це не для всіх. Мінімальний чек, відсутність гарантій, складність розуміння моделі — фільтри, які роблять цей актив непридатним для роздрібного інвестора.
Але якщо у вас є вільний капітал від $25k на горизонт 2 роки, і хочеться отримати клас активів, який не корелює з фондовим ринком — це один із небагатьох інструментів, що це дає легально, з прозорою звітністю і реальною дохідністю в українських реаліях.